28 травня 2020 року — Вознесіння Господнє, одне з дванадцяти  свят, які присвячені ключовим подіям євангельської історії.

Це перехідне свято: його дата залежить від дати святкування Великодня. Воно належить до числа господських свят, що стосуються Господа Іісуса Христа.

Вознесіння відзначається на сороковий день після Воскресіння Христового, тому свято завжди припадає на четвер.

Цього дня ми згадуємо події, що відбулися через сорок днів після того, як Іісус Христос був розіп’ятий на хресті і воскрес. Після Воскресіння Спаситель неодноразово з’являвся Своїм учням, зміцнюючи їхню віру і готуючи до зішестя Святого Духа на них — до П’ятдесятниці. У день Вознесіння Господь зібрав апостолів у Віфанії, на горі Елеон. Христос благословив їх і — як був, у плоті — вознісся на небо. Новий Завіт так пише про цю подію:

«Він угору возноситись став, а хмара забрала Його сперед їхніх очей… А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них, та й сказали: Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!» (Діян. 1:9-11). 

Події Вознесіння

Вознесіння Господнє описано в Євангелії від Луки, Діяннях святих апостолів і, коротко, в закінченні Євангелія від Марка.

Після подій Воскресіння Іісус Христос кілька разів з’являвся апостолам і проповідував Царство Боже. Це було не бачення, це був живий Учитель, з плоті і крові. Свідчення того, що Спаситель дійсно воскрес із мертвих і тим самим переміг смерть. Явлення Христа були свого роду підготовкою до дня П’ятдесятниці, коли Дух Святий зійшов на них, щоб вони могли проповідувати Воскреслого Христа всьому світу.

Але це станеться пізніше — через кілька днів після Вознесіння, а поки Господь кличе апостолів в передмістя Єрусалима — Віфанії. Там, на горі Елеон, вони в останній раз бачать Христа у плоті. Піднявши руки, Він благословляє учнів і підноситься на небо.

У Діяннях святих апостолів написано, що під час Вознесіння Спаситель був прихований хмарою, після чого здивованим поглядам з’явилися «два мужі у білій одежі» — вони сповістили прийдешнє Друге пришестя Христа:

«Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Іісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!» (Діян 1:9-11). 

Після цієї дивовижної — радісної — розлуки з Христом апостоли повернулися до столиці Ізраїлю — Єрусалима. Саме там через кілька днів на них зійшов Святий Дух.

Історія святкування Вознесіння

До кінця IV століття Вознесіння Господнє і П’ятдесятниця були єдиним святом. П’ятдесятницю відзначали не один день в році — це був цілий період церковного календаря. Тертуліан називав його «laetissimum spatium» — найбільш радісний період.

Коли П’ятдесятниця стала самостійним святом, окремо стали відзначати і Вознесіння. Перші згадки про це можна зустріти у святителя Григорія Нісського і в антіохійських проповідях святителя Іоанна Златоуста.

Особливості богослужіння свята Вознесіння Господнього

Свято триває десять днів: один день передсвята, що співпадає з відданням Великодня, і вісім днів віддання свята. Віддання свята — в наступну за святом п’ятницю сьомого тижня після Великодня.

Від першого дня Пасхи до віддання Вознесіння Господнього облачення священнослужителів — білого кольору.

Ікони Вознесіння Господнього

У ікон, що зображують Вознесіння Господнє, є чітка іконографія, якої дотримуються всі іконописці. На іконі свята зображуються всі дванадцять апостолів, між якими — в центрі — стоїть Богородиця. Апостоли або стоять, або на колінах. Христос возноситься в хмарі, оточений ангелами. На деяких іконах є цікава деталь — на Єлеонській горі, звідки Спаситель зійшов на небеса, відображений слід від Його ноги.

Сенс Вознесіння

У день Вознесіння наш Господь Іісус Христос наставляє все людство — і кожного з нас. І робить це через Своїх учнів — апостолів. Саме вони стали свідками того, як Спаситель вознісся на небо через сорок днів після свого Воскресіння.

Коли Господь протягом сорока днів з’являється Своїм учням після хреста і Воскресіння, він тим самим зміцнює їх віру, дає їм опору, надію на майбутнє Царство Небесне. А Вознесінням Господь ніби ставить крапку в справі домобудівництва нашого спасіння. Він як Людина, у своїй людській тілесності, підноситься на Небо. Таким чином, Його подвиг спокути закінчується — людину повернуто на Небо! Господь ніби ставить крапку, але не залишає апостолів, а значить і всіх нас, одних. Христос каже, що якщо ми серцем приймемо Вознесіння, то Він пошле Духа Святого, який втішить, розрадить. Ця втіха, ця розрада — у святі П’ятдесятниці, який Церква відзначає через кілька днів після Вознесіння.